Андре Данцлер, віртуальна студія SociallyU
Райан Сомерфілд, аудіовізуальна компанія Tiny Giants
«У Райана Сомерфілда взяли інтерв'ю в чаттануґській студії SociallyU на відстані в 14,5 тис. кілометрів».
Новатори віртуального виробництва Андре Данцлер і Райан Сомерфілд хотіли показати, на що здатні VR-технології в поєднанні з алгоритмами ШІ й обладнанням Blackmagic. Данцлер, який працював із Чаттануґи, і Сомерфілд — із Сіднею, виконали, певно, найвіддаленішу в історії зйомку з-за плеча. Вони хотіли, щоб інтерв'ю мало вигляд, наче його записали в Америці, хоча між двома локаціями була відстань у 14,5 тис. кілометрів.
«Сомерфілд теж використовує систему на основі моделі Blackmagic Design Ultimatte, яка чудово працює з інфраструктурою нашої студії SociallyU, у котрій вісім камер Blackmagic і стільки ж процесорів Ultimatte. Матеріал обох зйомок із-за плеча записували та поєднували в реальному часі, чого я раніше ніколи не бачив. У кожній студії для створення більш реалістичного зображення ми навіть додали по два епізоди з рухом, котрі записали встановленими на рейковий механізм камерами. Потім також у реальному часі виконали композитинг різних ракурсів. Отже, для тестування цього віртуального виробництва багато чого довелося робити вперше».
«Застосовуючи технології віртуального виробництва, ми дуже хотіли створити реалістичний візуальний ряд кінематографічного рівня. У багатьох VR-студіях використовують лише PTZ-камери, які роблять кожен кадр неймовірно різким. Проте нам хотілося реалістичного зображення, щоб здавалося, що ми з Сомерфілдом перебуваємо в одній кімнаті. Отже, кадри з-за плеча повинні були мати невелику глибину різкості, тому їх записували з діафрагмою приблизно f2.
«Рішення Ultimatte 12 унікальне тим, що дозволяє накладати додатковий шар поверх зображення. Ми скористалися цією функцією та засобами композитингу, аби створити вигляд, що ми із Сомерфілдом розташовані на одному шарі. Щоб це спрацювало, кеїнг кадрів із Сомерфілдом, які надходили із Сіднею, виконував один процесор Ultimatte, а інший отримував мої заповнювальні та вирізувальні сигнали для зображення широким планом.
«Ми почали із запису широким планом, аби охопити всю кімнату. Для цього потрібно було, щоб знімальна техніка як у Сіднеї, так і в Чаттанузі, мала буквально однакове розташування. Коли з цим визначилися, ми перейшли до зйомок із бокових ракурсів. Одним із найбільших викликів виявилося створення шарів, щоб на знімальному майданчику все ідеально стало на свої місця.
«Для узгодження ракурсів кадрів із-за плеча ми взяли монітор і встановили його на штатив, який потім викотили на потрібне місце. Кілька людей зауважило, що їхній погляд інколи кудись переводився в тих сценах. Отже, наступного разу буду ретельніше стежити, аби зображення було на рівні очей. Я інколи відходив від центрального положення через те, що стежив за монітором, особливо коли думав, що далі говорити.